Ви є тут

Як допомогти підлітку пережити важкий вік

14/05/2014

  • 0

Коли дитина вступає у підлітковий вік, батькам часто здається, що дитину ніби підмінили. Лягав спати одною людиною, а прокинувся зовсім іншою, - настільки підлітковий вік впливає на поведінку дитини. Зміна поведінки свідчить про те, що вашій дитині дуже важко, і ви, як дорослі, повинні їй допомогти.

Початок підліткового віку, як вважають сучасні психологи, припадає на 10 років, коли відбувається перехід від перед пубертатного віку до пубертатного. Закінчується підлітковий вік у 20-21 рік. У цей період підлітку необхідно для себе вирішити дуже важливі задачі і визначити своє нове доросле місце у світі.

 

Підлітковий вік характеризується:

  • Емоційною лабільністю: у підлітків дуже часто змінюється настрій;
  • Високою чутливістю. Підлітки дуже ранимі і чутливі;
  • Входженням у референтні групи. Підлітки починають групуватися із собі подібними, і далеко не завжди їх товариства не завжди подобаються батькам;
  • Першими серйозними сварками з батьками;
  • Першими серйозними проявами самостійності;
  • Дуже сильними протиріччями. Дитина може вважати себе і інших людей або тільки хорошими, або тільки поганими. Їх поведінка різко змінюється: від любові до ненависті, від тусовок до повної ізоляції, від ранимості до явних проявів хамства і агресії, їх настрій непередбачуваний.

 

Важливі задачі

Для того, щоб допомогти підлітку, важливо розуміти, що відбувається у його душі і як це проявляється. Психіка підлітка у цьому віці вирішує послідовно декілька задач.

 

Задача перша. Остаточне присвоєння авторитету батьків. Це означає обезцінювання авторитету дорослих і переміщення його всередину себе, при цьому у нього формується совість. Вирішення цієї задачі необхідне для того, щоб підліток набув самостійності, знайшов своє Я. Якщо цього не буде, то авторитети батьків будуть тиснути на нього, і як результат – страх перед авторитетами закріпиться на все життя. Людина не зможе спокійно зайти ні в один кабінет, не зможе спокійно спілкуватися з вищестоячими за рангом людьми, у нього буде постійний страх і тривога, занижена самооцінка.

 

Задача друга. Дитина повинна пережити і прийняти якісь травми, які були у її житті, події, які принесли розчарування і біль. Якщо він не переживе травму, він буде як рюкзак носити її усе життя. Якщо дитина не може сама справитися, можна звернутися до спеціаліста. Найбільш поширені травми – розлучення батьків, сексуальні домагання (насильство), про які не можна сказати, або моменти, пов’язані із сексуальністю ( відносини дівчинки з дівчинкою, з якими ні справитися самостійно, ні поговорити з батьками неможливо). Дитина повинна бачити, що з цією травмою вона може жити, що вона прийнята, що це не руйнує її повністю і остаточно.

 

Задача третя. Набуття відчуття історичної спадкоємності. Не має бути від дитини ніяких сімейних таємниць, історія родини має бути доступною і зрозумілою дитині. Вона повинна знати хто її батьки, чому з однією тіткою спілкуються, а з іншою ні і т.д. Вона повинна знати, що вони частина великої сім’ї, на яку вона може покластися. Інакше те, що підлітку незрозуміле, він доповнює власними домислами.

 

Задача четверта. Остаточне вирішення бісексуального конфлікту. Якщо із народженням набуття статі фізично закладене, то психічно ні. Знаючи свою стать дитина ще довго вирішує для себе питання: хто я – чоловік чи жінка. У кінцевому підсумку він має ідентифікувати себе зі своєю статтю, а об’єкт кохання обирати із представників протилежної статі. Майбутню орієнтацію підлітка у великій мірі визначена роллю батька у сім’ї. Дівчинка має асоціювати себе із мамою, але якщо батько не любить маму, пішов до іншої, то вона не захоче признавати свою сексуальність. З іншої сторони, якщо у сімї авторитет батька занижений, хлопчику не захочеться асоціювати себе з таким батьком.

 

Страхи і захист    

У дитини у підлітковому віці визначальними є два потяги: агресивне і сексуальне. Агресія породжує відчуття провини. У той же час дитина не може обійняти батьків, оскільки боїться своїх почуттів. При цьому у неї виникає внутрішня тривога, причини якої вона не знає. Крім внутрішньої тривоги, є тривого об’єктивна – страх покарання. Третій страх – страх перед своєю совістю. Ці страхи настільки мучать дитину, що вона починає вибудовувати свій захист проти них.

 

Головні захисні механізми у підлітковому віці – обмеження контакту і гальмування. Завдання батьків – не навішувати ярлики, не говорити, що дитина стала неуважною, тупицею, а поставитися з розумінням і зняти тривогу, інакше, якщо дитина буде змушена дуже довгий час використовувати якийсь захисний механізм, це або призведе до зриву, або стане рисою характеру на все життя. Наприклад, дівчинка так боїться сексуальності, що може не мити голову. Уважні батьки пробуджують у ній жінку, а ті, що не розуміють – заставляють мити голову і тривога збільшується. Є ще один захисний механізм – альтруїзм. Це переживання своїх почуттів через іншу людину. Дівчинка, до прикладу, тільки через свою подругу переживає відносини з хлопцем, радість з приводу гарного одягу. Якщо не зняти її страх перед проявами почуттів, то у дорослому віці вона буде присвячувати себе іншим, жити життям інших людей.

 

Що робити батькам

Важливо розуміти, що у дитини дуже велика тривога, і саме від неї вона захищається тим, що вона грубить, замикається, стає скритною. Як було сказано вище, завдання батьків – зняти цю тривогу. Важливо також зрозуміти логіку дитини. А логіка проста: «Я хочу бути самостійним і робити, що захочу, а відповідальність за це лежить на моїх батьках». У цьому випадку батьки повинні з’єднати свободу з відповідальністю: «Ми тобі даємо самостійність, але і відповідальність у навантаження». І робити це треба у сферах де не зачіпаються інтереси батьків, а тільки дитини: навчання, зовнішній вигляд, вибір друзів.

Важливо розуміти, що психіка підлітка подібна до психіки дитини у 2-3 роки, коли відбувається відокремлення, перше «ні». Дитина у 2 роки може відійти від мами на небезпечну відстань, але тривога наростає, і вона повертається до мами. Підліток повторює те саме. З однієї сторони він хоче відокремитися, з іншої сторони – страшно бути дорослим. Важливо, Щоб батьки при цьому довіряли дитині. Вона ж не стала іншою. Вона так само, як і батьки, страждає і тривожиться. Вона всього лише хоче відійти на якусь відстань і хоче, щоб її вдома чекали спокійні батьки. А якщо дитина пішла на дискотеку, а мама плаче, то цим вона, на додаток до власних тривог, перекладає на нього ще й свої.

Найкраще, що ми можемо допомогти дитині – створити щасливу сім’ю, в якій вона живе як гість. Вона дивиться на сім’ю і розуміє: я так хочу жити, коли буду дорослою. Цього достатньо, і ні в якому разі не можна присвячувати себе підлітку. Крім відчуття провини і боязні виправдати ваші очікування, ви у неї нічого не викличете. Живіть своїм щасливим життям і хай дитина на нього дивиться.

За матеріалами лекції консультанта-психоаналітика, викладача Міжнародного інституту глибинної психології Л. Носової і сайту http://lady.tsn.ua/

Коментарі
Додати відповідь