Інститут хрещених батьків на Закарпатті

Багато  традицій сімейного життя для більшості закарпатців сприймаються як релігійні традиції, коли справжня суть в повсякденному житті майже достеменно не відома. Але однією з найбільш важливих таких традицій  є інститут хрещених батьків, коли проходить обряд хрещення - духовного народження людини.

Для дорослих – це кум, кума, для дітей в залежності від регіону – «маточка – батичко, нанашка – нанашко» - давні  назви. Міські або більш сучасні назви – хрещений батько або мати. Дорослі своїх названих дітей кличуть – «хресники».  

В традиціях нашого регіону кандидатами на роль хресних батьків можуть претендувати найкращі друзі наречених – молодої та молодого. Існує як виняток  «кликати» за хресних батьків близьких родичів – але така традиція не дуже поширена. Суттю інституту є заручення підтримки у вихованні дітей з боку близьких друзів – не прямих родичів. В комуністичні часи була традиція кликати за кумів партійних лідерів та видатних особистостей. На Закарпатті мені доводилося чути історію, коли  одна родина покликала за куму першу жінку-космонавта Валентину Терешкову - хоча в радянські часи хрестити дітей заборонялось. Але на те в Закарпатті завжди були винятки.

Власні (не претендую на істину) спостереження показують цікаві факти: коли в молодої родини зявляється первісток – за батичка і маточку кличуть найближчих друзів. А коли з’являється  на світ друга або третя дитина в більш зрілому віці – тоді кумів обирають з огляду на статус. Дорослі в сучасному світі інколи намагаються використовувати інститут хресних батьків досить меркантильно  – купа анекдотів цьому доказ.  Цей статус має дуалістичний характер  -   це статус  з точки зору дорослих і дітей.  

Які-ж зобов’язання хрещених батьків по відношенню похрещених дітей? Традиційно все зводиться до присутності на хрестинах та гостині, приносити писанки та подарунки на Великдень, змалечку вітати з днем народження та обов’язково бути на підготовці весілля. Хоча можливо я багато перечислюю – писанки сьогодні якщо і приносять, то куплені на базарі або просто наклеюють на яйце готові наклейки, стосовно весілля – то кодекс хрещених батьків на весіллі часто зводиться до подарунків.

Які очікування від маточки та батичка для дітей? Звичайно власні хрестини мало хто пам’ятає – але подарунки на Великдень чекають всі. Звичайно подарунки бувають різні – дорогі і не дуже, але писанку більшість дітей теж оцінює. Минулого року так сталося, що став організатором і учасником акції «Боржавська паска» з відродження писанкарства. Учасниками акції виявилися три мої хресниці – це я виявив вже під час акції. Сама активність дітей стала для мене відкриттям, а особливо сама атмосфера і її результат. Адже і в давні часи писанка писалась особисто маточкою в великодню п’ятницю і була особливим посланням. Тому припущу ймовірність ще одного важливого очікування з боку дітей – брати участь у спільних традиційних акціях нарівні з дорослими. Хоча це для дорослих не завжди є очевидним.

Але життя іде та все міняється – от батичко з маточкою стають старі та  немічні, а хресники – молоді і успішні. Всі колись стають старими, і не факт що поряд буде хтось з рідних. Тоді  можливо увага, більша за подарунки в молодості, повернеться сторицею. В традиціях сільського життя Закарпаття існує велика повага до хрещених батьків і через багато років після весілля хресників, коли в тих вже самих з’явилися діти.  

Тому для всіх читачів моя порада – згадайте про свої хрещеників та хресних батьків де б вони не були і скільки років вони не мали, зателефонуйте або просто спитайте про справи.  Це важливо сьогодні і в майбутньому!

Денис Добра, голова ГО "Боржавська ініціатива"