Запитання-відповідь від експертів - Сімейна психологія

У розділі Дітвори Консультації – Запитання-відповідь від експертів тимчасово немає можливості задати питання та отримати консультації спеціалістів крім консультацій з питань грудного вигодовування. Ми працюємо над тим, щоб цей сервіс знову запрацював повноцінно. Слідкуйте за повідомленнями на сайті про відновлення сервісу. Матеріал попередніх консультацій залишається доступним, щоб знайти інформацію, скористайтеся пошуком на сайті.

Дякуємо за розуміння.

Команда Дітвори

Чи варто батькові підтримувати зв'язок з дитиною?

Доброго дня! Проведено не одну година на пошуки відповіді своєї проблеми. Родичі, друзі радять одне я на їх стороні але не знаю як краще буде маляті в майбутньому, прошу допомогти мені розтавити всі крапки над "і", дякую! 

Так вже сталося у моєму житті що завагітніла не в шлюбі, хоч і хлопець  мені подобався і взаїмно це було ми знайомі були не довго і бачились до того пару разів. Після інт.відносин ми перестали спілкуватися доти поки я не дізналася що в мене 4й тиждень, вагаючись все ж розповіла...Він зрадів але потім ми стали ворогами, почав говорити за аборт. Мені 25, є освіта, хороша робота і я давно мріяла про дитинку тому її вирішила народжувати (на узд гінеколог мене переконала словами "чоловіки чоловіками а їй ти будеш завжди потрібна"). На 2му місяці мама його просвітила, що так і так я вагітна "щось робіть!", він не вірив але всеж приїхав і почав хоч якось підтримувати мене під час вагітності, чекаючи родів. Народилася прекрасна дитинка, моє янголятко, мені важко тому що і до нього привикла і хотілося б повноцінну сім'ю для дитинки а він не хоче каже:"ми різні, ти мені чужа людина і всього навсього мама моєї дитини, вона одне а ми друге, я все їй дам і від неї не відмовляюсь". Приїжає раз в тиждень і то не завжди, купує памперси дасть якісь гроші, потримає трохи на руках і їде. Вона маленька ще нічого не розуміє але як підросте я боюсь щоб вона не плакала за ним що їде і це її не травмувало, жити вічно в чеканню тата. В нього з часом з'явиться сім'я, будуть дітки а що як вона себе відчує непотрібною? Мені страшно в цій ситуації, допоможіть будь ласка як правильно поступити чи варто їм взагалі бачитись? Мене мама сама виховувала і дала все що могла я також зможу але як поступити правильно, щоб було добре для всіх?

Можу тільки поспівчувати вам і сказати, що батьки обоє неправі, що втягують вас у свої дорослі стосунки. Дитина не може обирати, батьки обоє завжди лишаються батьками для дитини і обоє важливі, які би стосунки в них не були між собою.

Ви не зобов'язані обирати, кого любите більше, це неправильно. Бажаю вам стійкості і мудрості лишатися дитиною, а не ставати на бік когось із батьків.

Чому мій син постійно каже нема часу?

Коли я з ним граю,купаю,годую,кладу спати.Він весь час говорить,нема часу.Незнаю що робити! Можливо я мало приділяю йому часу?

Допоможіть будь ласка!!!

На жаль, ви надали дуже мало інформації. Скільки років дитині, чи відвідує дитина якийсь заклад, в цілому як розвивається. Швидше за все, якщо це маленька дитина - то причин для хвилювання нема і пройде саме

Чому мій син постійно каже нема часу?

Коли я з ним граю,купаю,годую,кладу спати.Він весь час говорить,нема часу.Незнаю що робити! Можливо я мало приділяю йому часу?

Допоможіть будь ласка!!!

На жаль, ви надали дуже мало інформації. Скільки років дитині, чи відвідує дитина якийсь заклад, в цілому як розвивається. Швидше за все, якщо це маленька дитина - то причин для хвилювання нема і пройде саме

 

Що робити щоб один син не повторював все за іншим

У мене двоє синів - двійнят. Один повністю повторює все за іншим -роздягається на тому ж місці, бере ті ж самі речі і т.д. При цьому перепитує: "тут розпочався? Так стояв?" Їм 3 роки 5 місяців. Буде стояти і плакати поки не випитає де розпочався і не зробить так само. Що робити? Порадьте будь ласка

В цій ситуації ви можете покращити ваші стосунки, більше приділяти уваги обом дітям, щоб вони почали орієнтуватися не одне на одного, а на вас. Хоча це і складна задача у випадку з двійнятами, але можлива. Почитайте трохи про те, як зміцнити прив'язаність, тут: http://freeedu.ru/posob/privjazannost_pisaryk_read.pdf

сімейні стосунки

Доброго дня ! В мене така ситуація . Я живу з чоловіком в квартирі без батьків . Постійно до нас приходить його мама щоб допомагати з дитиною поскільки дитина дуже маленька і потрібна допомога . Але його мама постійно робить щось в мене дома , заглядає в холодильник чи чисто , прибирає з того місця де я поставила в інше одним словом робить свої порядки . Каже мені що я  зачесалася , що мені вдягнути я все розумію , але це вже занадто  .  При моїх друзях каже що я погана господиня , мене це аж бісить нещодавно ми робили хрестини дитини і тут вона хоче командувати . Як я кажу свому чоловікові про це все він каже що я пепебвльшу юто він каже що я ображаюю її. Що не люблю її. В щоб терпіла  . Що порадите робити ??,

сімейні стосунки

Я дуже часто сварюся з своїм чоловіком і це після того як я стала його дружиною . До того в нас були прекрасні стосунки він робв мені комплвменти, ми могли говорити годинами про щось , дивитися разом фільми , годувати вечерю разом , а зараз того немає.Я відчуваю якийсь холод з його сторони . Ніколи раніше він не дозволив би собі образити мене , а зараз це для нього проще простого . Він думає що як дружина його то вже нікуда не дінуся , він зовсім не боїться мене втратити . Що робити щоб він почав цінувати мене , звертати увагу як і колись ,?

В мене часто бувають нервові взриви які я деколи неконтрулюю

Добрий день.Я можу за дурницю рознервуватися після чого вдома сильний скандал я розумію що мені треба зупинитися але нічого неможу зробити.Деколи мене нервує просто всьо,я невмію бути щасливою,мене всьо невлаштовує в мене бувають депресивні стани коли нехочеться нічого.Саме болючіше для мене це то шо я зриваюся на дворічній дитині я можу вдарити її сильно кричати я багато чого їй забороняю.після взривів мені дуже погано опускаються руки від того що я так мучу свою сімю і нічого неможу з собою зробити.Я розумію що моя сімя розпадеться і що я зруйную психіку і здоровя своїй дитині якщо вже незруйнувала.Деколи просто нехочеться жити.Я незнаю що мені робити порадьте шось будь ласка

Вам варто звернутися до психотерапевта, оскiльки описанi вами речi можуть бути симптомами депресiї, а з нею можна справитися тiльки з допомогою спецiалiста

сімейні стосунки

Поможіть зрозуміти.У мере така ситуація:чоловік мене побив і мені після того було дуже погано.В сімї продовжувались сварки і я жалілась мамі по телефону на чоловіка і його маму, яка теж приклала руку до наших розбратів.Чоловік записав мої телефонні розмови з моєю мамою  і обвинив у всьому нас і що ми розбили сімю.Я поїхала від нього, забравши дитину, і вже місяць не спілкуємось. Дитину приїжджає і бере на пів дня побавитись, а зі мною не говорить? Як поводитись?Що робити в такій ситуації?

В ситуації, коли чоловік чинить насильство, найкраще, що ви можете зробити для себе і дитини - це розлучитися. Подумайте, як зробити це максимально безпечно. Все у вас буде добре!

Як знову відчути емоції?

Доброго дня! Мені 15 років. Останнім часом зовсім нічого не хочеться робити, не відчуваю ніяких емоцій, зник нормальний апетит, немає бажання ні вчитися, ні зустрічатись, ні відпочивати. Я ніби померла. Можливо, це результат мого дорослішання, але як мені знову відчути емоції? Коли нарешті пройде цей жахливий період? В чому проблема?

 

Добрий день. Таке буває, на жаль. Це стан, який потребує максимальної підтримки й допомоги від оточуючих. Чи можете ви звернутися до своїх батьків, щоб знайшли вам психолога? Якщо так - зробіть це обов'язково. Якщо ні - знайдіть сама собі спеціаліста, чим швидше тим краще, щоб не затягувати. Попросіть у тих людей, яким ви довіряєте, щоб вам допомогли - хоча б просто були поряд

Що робити з дитиною яка весь час і за будь-якого приводу плаче?

Моєму сину скоро буде три роки. Чоловік нас покинув. Це навіть на краще, тому що я його не любила.

Син весь час сумує за ним.

Коли я стараюсь попросити його щось зробити, наприклад позбирати іграшки, він відразу починає нити, а пізніше, коли моє терпіння лопає, і  я починаю кричати, він каже що хоче до тата..... Це мене дуже засмучує.

Я розумію що проблема в мені. Я працюю вдома і майже весь час за ноутбуком. З сином лише гуляю два рази в день, інколи читаю на ніч.

Син майже цілий день капризує. В мене вже просто сили немає..... Я не хочу травмувати йому психіку лише через свої внутрішні проблеми.

Підкажіть, будь ласка, як опанувати себе і не зриватися на дитину....

Як ви правильно зрозуміли, вашому синові зараз часто буває сумно через те, що тата нема поряд. І нормальна його фантазія про те, що якби тато був, то він би був у безпеці. 
Що ви можете зробити для сина: намагатися не кричати. Коли він плаче - йому ще гірше, ніж вам, він ще маленький і не може регулювати свої емоції. Намагатися бути поряд і приймати те, що син переживає розлуку з батьком.

Розшифрувати дитячу аплікацію

Дитина зробила аплікацію вази. Ваза - чорного кольору, а на ній і під нею червоні хрести. Мене це привожить.

Доброго дня. З аплікацією і вибором кольорів проблем нема, якщо нема інших речей, які непокоять - якщо дитина нормально спить, їсть, не було стресів великих. В такому випадку - це може бути просто авторський погляд. Для дитини чорний і червоний колір нічим не гірші за інші кольори

Дитячі істерики

Доброго дня! Я мама двох діток дочці 7,5 років, а сину 1,5року. Дочка останнім часом просто неконтрольована. Домашні завдання нехоче виконувати погані оцінки її не страшать, з братом теж проводить мало часу, в кімнаті неприбирає аргументує це тим що іграшки розкинув молодший брат... Постійні крики та істерики. Я як мама намагаюсь реагувати адекватно, поговорити з нею, заспокоїти... Але це просто нереально, в кінці я зриваюсь. Після виховної години в підвищеному тоні дитину як би підмінив. Наступного дня та сама історія. Допоможіть розібратись в чому причина?

Вашій дитині, можливо, не вистачає позитивного контакту з вами. Зверніть увагу на те, скільки часу якісного ви проводите з донькою сам-на-сам. Такого часу, в який не "виховуєте" і не читаєте нотацій, а спілкуєтеся про те, що важливо для неї без засудження її дій і оцінки її поведінки. 

...

допоможіть будь ласка. весь час сварюся з батьками,постійні крики,образи,зіпсований настрій. будь який маленький привід і сварка. заборонили гуляти,через що не можу бачитися з дорогою мені людиною,бо батьки зробили про неї висновок з зовнішнього вигляду і думка у них склалася не з найкращих. це єдина людина,яка завжди поряд в потрібні моменти,від якої відчувається опора і підтримка. коли говорю їм про це,то не сприймають серйозно. залишити все,як є не можу,дорогу людину забути також не варіант. батьки взагалі не спиймають мене серйозно,говорячи,що я ще дитина,мала і нічого не знаю,що вони знають все краще. прошу у мами якусь допомогу,пораду щодо того,як впросити тата,щоб пустив гуляти,вона каже,що нічого не знає. складається деколи враження,що батькам на мене всеодно і вони роблять все,щоб позбавити мене того,без чого я не можу. допоможіть,що робити будь ласка. як добитися розуміння,поваг і налагодити з ними контакт?

Доброго дня.

Моя дитина вдома постійно знімає штани і труси, потім замотує свою дупу дитячим одіялом, чи це нормально?

Моїй донечці 1 рік і 9 міс. Вона вдома бігає, грається і в один момент знімає штани і на голу дупу замотує своє одіяло (воно дуже м'ягеньке і приємне на дотик) або гладить себе "там" мякою іграшкою, і постійно себе "там" розглядає і щупає. В неї від цього стільки радості... що нема просто слів. Я хвилююсь чи це нормально? Порадьте будь ласка, буду вдячна за відповідь.

Так, це абсолютно нормально, дитина вивчає своє тіло. Якщо акцентувати і соромити - з часом це може вирости в проблему. Якщо нормально сприймати - саме пройде

Проблема: я постійно зриваюся і кричу на синочка після народження донечки

Доброго дня! Я мама двох діток, синочку 2 роки і 1 місяць, а донечці 2місяці. Проблема у нас в тому що я постійно зриваюся і кричу на синочка, а після народження донечки мало того що часу почала приділяти йому менше так ще й більше вимагаю від нього, ще можу обзивати його.  А після того я накричу на нього то сижу і плачу бо розумію що не права, що він по суті то й нічого поганого не зробив, мені здається що я дуже погана мати а що з цим робити незнаю. Після народження донечки він став більше робити на злість нам усім.  Справав тому що я його дуже сильно ЛЮБЛЮ я навіть донечку так сильно не люблю як синочка, я як подумаю що з ним може щось статися( захворіє, або щось тому подібне) то розумію що цього я не переживу, адже він для мене найдорожчий мій синочок!!!!!!!! Допоможіть, підкажіть що робити, я вже не можу так жити, я боюсь рушити йому нерви. Будь-ласка допоможіть...

 

Об'єктивно - у вас велике навантаження. 2-є маленьких дітей, певно ви втомлюєтеся і маєте мало простору для відпочинку. Крім того, я не можу виключати можливості розвитку у вас післяпологової депресії.

Поведінка вашого сина свідчить про те, що його тривожність підвищена. А тому раджу звернути увагу на свій стан, знайти можливість відвідати психолога і подосліджувати ваш стан і стосунки з дітьми та разом подумати, як ви можете вплинути на ситуацію.

Наталка Касим, сімейний психолог

Енурез

Добрий день.У  мого сина 11 років енурез .Ми зверталися до різних лікарів. НІчого не виявлено.А ЕНДОКРИННОЛОГ ПОРАДИВ ЗВЕРНУТИСЯ ДО ПСИХОЛОГА.ЧИ Є ТУТ ЗВ*ЯЗОК?ДЯКУЮ.

Так, ваш ендокринолог правий, вам треба звернутися до психолога.

Дитина постійно чимось не задоволена

Мій син, 8 років, постійно усім не задоволений. Його важко залучити до гуртків, немає інтересу до навчання ( хоча навчається досить не погано), неможливо витягнути на вулицю, окрім школи, подихати свіжим повітрям, не хоче відвідувати жодных вистав, кіно, цирк. Завжди розповідає, що його все дратує, діти в школі, школа, їжа в школі, вчителі, здається немає нічого, щоб йому подобалось. Є лише одне захоплення - Lego, тому що не треба нікуди йти, це можна вдома складати. Про нас: ми нормальна, забезпечена сімя, яка майже все собі може дозволити, діти завжди нагодовані, гарно вдягнуті, мають багато іграшок. Але щось не так! Я не можу зрозуміти, може, ми батьки в якийсь момент, щось не те зробили. Як розібратись чого дитині бракує, що він постійно такий депресивний і нічого не хоче

Як я бачу - проблема не в тому, що ваш син розвивається якось не так, як "треба", а в тому, що він не відповідає вашим очікування. Вам варто задатися питанням, що з цієї ситуації непокоїть сина і що ви можете зробити, щоб допомогти йому краще адаптуватися до школи. Коли він буде мати надлишок енергії для дослідження світу - тоді сам захоче вчитися чомусь новому. Наразі ж, складається враження, що енергії йому недостатньо. Я би подумала в бік зміцнення родинних стосунків і зниження очікувань від вас, в бік більшого прийняття того, що дитина робить і як живе.

байдужість чоловіка

Доброго дня ! Дуже хочу допомогти собі , в першу чергу . Ситуація яка склалась у нашій сім'і неоднозначна . У шлюбі 4 роки , 4 місяці тому ми стали батьками довгоочікуваноі дитини . Але з часом чоловік , десь через місяць став уникати дитини , не реагує на нього , я б навідь сказала уникає , за цілий день вдома може подивитись на нього раз і іноді , коли я настою взяти на руки , але в його плведінці бачу знервованість і небажання бути з дитиною , дитина це відчуває і не хоче бути з ним . Вся ця ситуація мене , шоб мягко сказати , розстроює . Кожного дня плачу , тільки подумаю про це . Ставлення до мене чоловіка ніяк не змінилось взагалі , ніби нас все ще двоє . З дитиною мені допомагає моя мама , він участі ніякоі не бере у догляді , про шо я і не говорю . Моя проблема в тому що чоловік НЕ ХОЧЕ бути з дитиною . Я його можу заставити бути з ним , але не можу нічого зробити з тим шоб він це захотів . Знаю що мушу змінити ставлення своє до цієі ситуаціі , але не знаю як . Буду вдячна за допомогу .

Доброго дня.На жаль, те, що ви описуєте - досить поширена ситуація. Коли народжується перша дитина - чоловіки, так само як і жінки, переживають купу різноманітних почуттів, в яких їх ніхто не вчив розбиратися. Для вашого чоловіка роль батька цілком нова, і, можливо, вона його лякає.

Добрий день! Як знову знайти спокій і рівновагу?

Добрий день! Вже давно не можу справитись зі своїми емоціями, негативними. Довгий час старалася приховувати від близьких своє роздратування, постійне відчуття нервозності, почала вживати досить погані слова у своїй лексиці, чого раніше зі мною не було. Інколи здається, що проблема зникає і я знову врівноважена, спокійна людина. Але якась дрібничка може за секунду вивести мене із рівноваги і призвести практично до істерики. Хоча точно не знаю, що таке істерика. Пишу вам, бо маю маленьку донечку (1 рік і два місяці).Доглядаю за нею я. Чоловік на роботі, інших членів сім'ї поряд нема. Можу зірватись на ній і дуже не хочу травмувати дитину, адже дуже її люблю. Допоможіть справитися з тим, що твориться в моїй голові)

Тяжко допомогти в такій ситуації простими порадами. Зверніться за допомогою до психолога, поки ваш стан не почав впливати на стосунки з близькими.
Наталка Касим, психолог

Дитина погано спить

Дитина погано спить, після засинання через 10 хв просинається і плаче. Нам чотири місяці.

Швидше за все, дитина почне спати міцніше, коли ви покладете її біля себе. Спільний сон - це добре для дитини і можливість висипатися для мами.
Наталка Касим, психолог

Чоловік обирає роботу замість сім'ї

доброго вечора! останнім часом мій чоловік обирає роботу замість сім"ї, я пробувала з ним говорити, але він не охоче розмовляє на цю тему і просто каже що то я себе накручую......Як мені себе поводити в такій ситуації і як взагалі віднестися до того?

Відповідає Наталка Касим, психолог:
Вам варто звернутися з цими питаннями на очну консультацію, оскільки процеси, які відбуваються у Вашій сім'ї не очевидні, що саме відбувається з Вами, ним і вашою сім'єю можна і потрібно розбирати з психологом.

Добрий день. Мій син, 7 років, боїться залишатися один в приміщенні, якщо грається в кімнаті, обов"язково повинен бути включений телевізор (хоча його не дивиться) і постійно бігає дивитись хто з присутніх вдома де знаходиться.

Добрий день. Мій син, 7 років, боїться залишатися один в приміщенні, якщо грається в кімнаті, обов"язково повинен бути ввімкнений телевізор (хоча його не дивиться) і постійно бігає дивитись хто з присутніх вдома де знаходиться. Постійно перепитує, наприклад мене, куди йду, коли прийду, хоча я йому попередньо все пояснюю, навіть коли виходимо з кімнати він кричить "мама, або баба, ти куди?" інколи біжить за нами щоб впевнитися, що ми йдемо саме на кухню. Якщо засинає в іншій кімнаті біля тата(коли я допізна щось роблю), просить щоб я його обов"язково перенесла в нашу кімнату. Одним словом, він дуже боїться що залишиться сам. Друзів знаходить важко, з чужими дітьми не спілкується з раннього дитинства, якщо вже з кимось подружився, то дорожить дружбою. Друзів вибирає із "хуліганів" відповідно їх наслідує, поки що можу пояснити, що добре і що погано, але думаю що в майбутньому не буде прислухатися (впринципі як і всі діти). Вчиться добре, навчання йому дається. Додатково вчимо іноземну мову, дуже подобається футбол, плавання, хотів би навчитися малювати, але боїться записуватися в гуртки, боїться що його там поб"ють, хоча його ніколи ніхто не бив. Останнім часом дуже непосидючий, правда тільки біля своїх. Має багато енергії, а використати її нема куди. Пробували записати на танці, вливався в колектив довго, танцював поки я сиділа в класі, коли мене попросили вийти, почалася істерика-зірвав урок. А ще син постійно ниє, коли був маленький не нив, зате тепер почав, то він щось хоче, то навпаки не хоче, буде-не буде. Будь які спроби щось змінити, чимось зацікавити, якісь прогулянки, кафе, дні народження сприймаються "в штики". Має бути так як хоче він і все, а ми здаємось, тому що витримати це ниття за цілий день неможливо. У нас повна сім"я, бабусі, дідусі, він один внук і син, але сказати що він балуване дитя я не можу. Він хороший, золотий хлопчик(це я говорю не як кожна мама,що хвалить свою дитину), просто я не знаю як повисити його самооцінку, хотілось би щоб він був більш впевненим і самостійним. Моя вина в цьому велика, я тримала його завжди біля себе, я і тепер зациклена на ньому, але я не хочу що з нього виріс "мамчин синочок". Думаю що і мені потрібна допомога. Дякую

Відповідає Наталка Касим, психолог:
Ви можете звернутися до мене очно, в принципі нічого страшного, принаймі з Вашого опису я не побачила, з ти, що відбувається з Вашим сином, можна дати раду, просто універсального рецепта тут нема, а треба підбирати унікальні ключики Ну і себе приводьте заодноМій телефон 050 267 6010

На жаль, нікуди. Тому що психологічна допомога, якої очевидно потребує Ваша сусідка, може бути тільки добровільна. А звернення до соціальних служб проблему може ще більше загострити. Ви можете, звичайно, спробувати поговорити з сусідкою, підшукати їй контакти психолога, але далі - це її рішенняМожливо, щоб зрозуміти причини, вам корисно буде ось це почитати: http://alpha-parenting.ru/2013/08/21/pochemu-roditeli-vedut-sebya-agress...

Доброго дня! Прошу вашої допомоги!

Доброго дня! Я звертаюсь по допомогу, бо невзмозі справитись з проблемою сама.Моя донька, їй 9 років,завжди їла мало і тільки улюблену їжу. Та тиждень назад вона взагалі відмовляється їсти, коментуючи тим,що не любить ту чи іншу їжу, хоча раніше вживала.Готую завжди свіже.Вона відмовляється від свіжо-спеченого хліба з маслом, від супів, овочів,рису, гречки.Салати, рибу, сир домашній, помідори,...вона взагалі до рота не брала і не бере.Допоможіть будь-ласка.Ще появилась проблема в плані навчання.Вчиться дуже гарно, але останнім часом, страшно неуважна, пропускає букви.А вдома , щоб виконала домашнє завдання, потрібно заставляти, і стояти над нею і повторювати "пиши, пиши"

Доброго дня!
Необхідна термінова консультація медичного психолога, чи психотерапевта, чи дільничного психіатра. В описі проблеми є ознаки, що можуть відповідати складному явищу під назвою анорексія. Не виключаю, що рекомендуватимуть дочку госпіталізувати. Час тут важливий.

Ревнощі дитини

Доброго дня.
Склалося так, що чоловік мусить працювати за кордоном, а я, можна сказати, сама виховую 3-х діток (донечка-7 років,синам-5 років і 8 місяців). Так би хотілося, щоб жоден з них не відчував недостаток моєЇ любові. Після народження 3-Ї дитини, старший син змінився на всі 100%. З тихого, слухняного перетворився на бешкетника. Мені важко стало спокійно реагувати на його емоції. Останнім часом ми і дня не можемо прожити мирно. Здаєть, що син свідомо робить те, що я забороняю, і все закінчується словами "ти мене не любиш","я не хочу таку маму","моя мама зла". Покарання не діють, пробувала домовлятись-не діє, розмовляю, пояснюю.100 разів на день говорю, що люблю. Сьогодні чує, розуміє, обіцяє, що більше так не буде, а завтра все знову.
Порадьте, як залишатись самою доброю, самою любимою мамою на світі?

Доброго дня і Вам. Виглядає так, що до появи третьої дитини у вашій сім"ї домінував більш жіночий сценарій виховання - хлопчик був тихий і слухняний. Поява братика + відсутність тата - виклик для його чоловічої ідентичності. Хіба можна залишитись спокійним, коли є необхідність конкурувати і водночас бути старшим мужчиною, доки немає тата? Однак і Вам як мамі легше не стане від самого усвідомлення, що скоріш за все поведінка Вашого старшого сина може бути цілком зрозумілою за таких обставин.

Син (10 років) не виконує свої обовязки

Добрий вечір!Скажіть будь-ласка синові 10років,чому йому постійно треба нагадувати про його обовязки(заповнити розклад уроків,прибрати свій одяг,скласти зошити та книги,..і т.д.) і це так кожен день,і ще треба сказати кілька разів.Дякую.

Як змінити свій характер?

Ми одружені з чоловіком два з половиною роки, у нас син, йому рік з половиною. Загалом ми щаслива сім'я. Але останнім часом ми з чоловіком досить часто сваримося навіть із-за дрібниці. Я думаю, що більше в цьому моєї вини. У мене дуже важкий характер: я люблю всіми управляти, все має бути по-моєму, якщо ні я зразу кричу на чоловіка. Він цілими днями на роботі, старається заробляти, щоб нам вистачало більш-менш на все. Якщо він затримується на роботі я також не витримую і коли він приходить сварю його. Одним словом я хотіла б змінитися, щоб я могла більш стримувати свої емоції і не зриватися на близьких людях. Порадьте, будь ласка, як мені це зробити. Я люблю свою сім'ю і впевнено, що мене також люблять.Я хочу бути хорошою і дружиною, і мамою. Дякую!

Ймовірно, мова йде про велику-велику втому і брак  позитивного емоційного спілкування з чоловіком.  Часто при цьому дратують дрібниці, на які в іншому стані людина навіть не звернула би увагу.
Дуже важливо, що Ви змогли від слідкувати певну особливість Вашої поведінки на даний момент.  Вважаю, що почуття провини, яке виникає у Вас, і незадоволеність характером скоріше заважають Вам бути і хорошою дружиною, і хорошою мамою. І щодо емоцій – більш стримувати їх означатиме мати більше проблем чи у стосунках, чи зі здоров"ям.

Третя вагітність. Я впала в депресію, як справимося з трьома дітьми

Я на другому місяці вагітності, але при цьому в мене вже є двоє дітей 6 років хлопчик, 3 роки дівчинка. Я впала в депресію я не можу знайти в собі сили, щоб думати позитивно. Я дуже переживаю, як ми справимося з чоловіком коли в нас буде троє дітей????

Раджу Вам звернутися якомога швидше до психолога, оскільки при депресії мало просто змінити поведінку, а примушування себе "думати позитивно" тільки погіршить ситуацію. Ви можете попросити рідних максимально перебрати на себе частину Ваших обов’язків по дому, дозволити собі економити енергію на найнеобхідніші справи. І не затягуйте час із зверненням до спеціаліста, оскільки чим швидше Ви почнете роботу з симптомом, тим легше і швидше зможете повернутися до нормального життя.
З повагою - Наталка Касим

Чи потрібно мені лікуватись?

Отже історія така я з дівчиною 3 роки Ми заручені біда полягає в тому що я дуже ревнивий я постійно працюю зараз випивати дуже став курити а все тому що моя дівчина мене до цього доводить вона постійно спілкується з хлопцями по інтернету гуляти сама їх кличе ходить в кіно і це все я її пробачав але думки це лишились!Вона клянеться мені обіцяє каже що кохає але непройде і місяця вона знов за своє!спочатку я спокійно говорив що це мені неподобається потім кричати став на неї чимось шантажувати бо дуже її люблю і нехочу втрачати!Але я збісився агресії мені небракує останній раз при сварці я даже її набив що правда як батьки дітей бють!отже чи варто мені лікуватись і що робити мені з дівчиною?Дуже буду вам вдячний за відповіть!!!

Рекомендую Вам прийти на очну консультацію до психотерапевта, оскільки дуже важко відповісти на Ваше питання у віртуалі.
Якщо Вам потрібне лікування - то психотерапевт направить Вас до психіатра, в іншому ж випадку робота з психотерапевтом допоможе Вам побачити, в чому корені Ваших проблем у стосунках і значно поліпшити їх.
З повагою - Наталка Касим

Проблеми у статевому житті після партнерських пологів

Добрий день. Підскажіть, будь ласка, що робити якщо чоловік відмовляється від сексуальних стосунків після партнерських родів.

Доброго вечора, дня, ночі!
Найкраще піти разом до сімейного терапевта - бажано пропрацювати , тобто по-новому осмислити, впорядкувати цей досвід. Ймовірно, потрібні будуть як індивідуальні сесії з кожним  з членів подружньої пари, так і спільні. Важливо не шукати винних - в минулому змінити вже нічого не можливо, а про майбутнє варто подбати - сексуальне життя дійсно важливе для гармонійного життя в парі..

В такій ситуації важко щось радити, багато що залежить і від віку дитини і від стану мами (чи тата) і ще від великої кількості факторів. Раджу Вам звернутися до спеціаліста, щоб знайти оптимальний саме для Вашого випадку варіант і вийти з ситуації з мінімальними втратами.
З повагою, Наталка Касим

переглянула  статтю, яка Вас зхвилювала. Сподіваюсь, Ви вже практично застосували мою пропозицію поміркувати і над тим, чим Ваша ситуація точно відмінна від описаного.  Як на мене, Ви точно в іншій ситуації - Ви змогли побудувати шлюбні стосунки навідміну від прикладів, описаних в статті. А в шлюбі не існуює окремих я без спільного Ми! інше питання, що сім"я як жива ситема також має свої стадії розвитку, вікові кризи тощо.

Кохання чи залежність? Як відрізнити ці почуття?

Нещодавно натрапила на статтю, в якій автор (психолог) розділяв здорове кохання і нездорову прив'язаність. Із ужасом я впізнала свою поведінку в тому, як описувалось залежне кохання. Це не підліткова закоханість. Ми з чоловіком одружені вже 10 років і я все частіше ловлю себе на думці, що мені дедалі важче кохати його. А вирвати це почуття з душі не можу. Практично все чим я живу, про що думаю залежить від настрою мого коханого.
Чи правда,що причиною може бути низька самооцінка? Дякую

Як миритись з тим, що у чоловіка, навіть, після кількох років спільного життя єдиною жінкою в його житті залишається мама?

Мабудь запізно питатати про це, проживши 10 років у шлюбі. Але це тільки штамп у паспорті. Не відчувається сімейного тепла, та і на сім'ю наші відносини не зовсім схожі.
Чоловік працює за кордоном і довгий час ми не бачимось. За його відсутності я з двома маленькими дітками живу у батьків.Хоча своє власне житло ми маємо. Чоловік не хоче шукати роботу тут, аргументуючи це тим, що тут нема достойного заробітку.
Щоразу повертаючись додому, він спочатку йде до матері. Коли збирається від'їзджати - теж від матері. Всі церковні св'ята ( Пасха, Різдво...) теж у матері. Звичайно він кличе нас, але якщо я відмовляюсь їхати, поклавши його перед вибором, чоловік обирає родину, а не свою власну сім'ю. Дійшло навіть до того, що половину зароблених грошей зберігає його мати.
Мені дуже важко з цим миритись. Я відчуваю приниження, неповагу. І виясняти відносини теж втомилась. Адже вони не приносять результатів. Чоловік не хоче про це розмовляти. Останній раз все закінчилось тим, що виявилось, що одна жінка, яка заслуговує поваги - це звичайно його мати. Водночас він говорить, що кохає мене і не уявляє життя без нас.
Порадьте будь ласка як впоратись із своїми емоціями. Адже я дуже люблю свого чоловіка, але відчуваю, що він користується цим.

Перше, що приходить: коли не можна змінити ситуацію, зміни ствоє ставлення... Але і це непросто, знаю.
На даний момент кілька думок  сформулюю: зменшує емоційні переживання, коли вдається дивитись на ситуацію з позиції спостерігача, а не учасника (спробуйте пересказати свою історію комусь від 3-ої особи, так, ніби це з кимось відбувається, наприкінці спробуйте щось порадити цій іншій жінці);

Якщо дитина дуже "мамина", як навчити дівчинку 5 років бути більш самостійно? Дитина вс

Якщо дитина дуже "мамина", як навчити дівчинку 5 років бути більш самостійною? Дитина всебічно розвинена, комунікабельна, легко йде на контакт, але без мами залишається із плачем.

Якщо взяти  до  уваги  стадії  розвитку дитини, то  вважається, що дитина себе  починає  ідентифікувати  як  окрему  особистість  приблизно в  3 роки ( до трьох років дитина і мама в сприйнятті  дитиною  є одним  цілим). З  трьохрічного  віку  дитина робить перші самостійні "кроки" (вчинки). У  Вашій  ситуації  очевидно цей  процес  дещо  затягнувся  в  часі і  вчасного  відокремлення від  мами  не  відбулося,  відповідно  донька досі  відчуває  та виказує високий  рівень прив"язаності  до  Вас.

Агресивний однокласник дочки

Моя дочка вчиться у 7 класі. У класі є хлопчик, який постійно провокує усіх дітей, у тому числі мою доньку. Навіть фізично іноді нападає. Я з ним розмовляла - без толку (але після цього уже тільки обзивається на мою дочку), з батьками контакту немає: вони вважають, що хлопець нормальний, на нього просто всі "наїжджають". Класний керівник не дуже вмішується, тому що батьки займають такі посади, що не зручно. Що я ще можу зробити? Чи навчити просто дитину ігнорувати образи?

Відповідає: Вікторія Башкірєва, сімейний та дитячий психолог

Медлительный ребенок

Здравствуйте! Мой сын (6 лет), что называется, копуша. Он все делает медленно, я его всегда подгоняю, мы постоянно опаздываем. Это меня не очень волновало раньше, но скоро в школу и я боюсь, что из-за этого у него могут быть проблемы в школе. Можно ли как-то его научить все делать быстрее, или не волноваться и принять его таким, какой он есть? Может, это темперамент папин? Не тяжело ли таким детям в школе? Спасибо.

Відповідає: Вікторія Башкірєва, сімейний та дитячий психолог

Отдых мамы

Скажите пожалуйста, возможно ли такое, что мама устает от своего ребенка 6-ти месяцев. Мне кажется, что меня постоянный режим контроля утомляет, а муж не совсем понимает, как мама может устать от собственного ребенка. Я очень часто взрываюсь и нервничаю по пустякам, потому что перенапряжена. Я не могу убедить папу в том, что мне нужен хотя бы час в день проводить наедине с собой без ребенка. Или причина моей взвинченности в другом и обычно мам полугодовалых масиков их летки не утомляют?

Відповідає: Вікторія Башкірєва, сімейний та дитячий психолог

Трудный период взаимоотношений с мужем

Здравствуйте! Мне кажется, что я переживаю дежа-вю. Чуть больше года назад мы с мужем уже пережили трудный период взаимоотношений (женаты 17 лет, двое детей: девочке через месяц 7 лет, мальчику - 4; я единственный ребенок в семье, у мужа есть младший брат, разница в возрасте 3 года). Сценарий конфликта тогда и сейчас до смешного одинаков.
Толчком (в обоих случаях) послужила моя просьба позвонить бабушке (маме мужа) и договориться о помощи с детьми (помощь необременительная; в общем - то бабушку мы особо не загружаем, хотя, конечно, с подобными просьбами иногда обращаемся). Немедленный результат - резко негативная реакция на саму мою просьбу, последствия - постоянное недовольство всем, что я делаю (быт, работа, вождение машины, общение с детьми).
Один из самых неприятных моментов - муж критикует меня в присутствии детей, и часто (если не сказать "почти всегда"); во время "воспитательных" моментов - например, я вычитываю обоих детей за то, что деруться или совсем вредничают - встает на сторону дочки, обвиняя меня в том, что я делаю поблажки сыну и ущемляю дочь - и это опять же происходит при обоих детях. Что Вы мне посоветуете в данной ситуации?
Заранее спасибо за консультацию.

Відповідає: Вікторія Башкірєва, сімейний та дитячий психолог

Відповідає: Вікторія Башкірєва, сімейний та дитячий психолог